Молочні зуби

Студенти. Спецкурс. Завдання: вчимося писати колонки. Результати нижче.

Загальний коментар: теми переважно не літературні, зате переважно життєві. Хоча є і чисті поринання в абстракцію. Тексти моя рука не правила – рука лише роздавала чарівні стусани та поради.

словом, маємо те, що маємо. А що маємо?

Раз:

Про красиве і корисне, тобто алкоголь і патріотизм:

Я б особисто правила ще. Причому не так структуру, як бачення – я б додала більше стьобу. З іншого боку, не можна через коліно переламати та змусити стібатися на таким серйозними речами, як любов до України.

Два:

Про нестримний шарм української медицини:

Історія життєва та емоційна. Це плюс. Треба виписати краще. І дещо бракує дистанції, з якої вся картинка зібралася б докупи. НУ але це діло наживне.

Три:

Про відеороботи МакКарті на виставці "Сексуальність і Трансцендентність"

Дещо туманно все одно вийшло, я б додала прозорості смислу. Загалом потішила небанальна таме розмови. Хоча бракує ґрунтовного підходу та глибокого бачення доробку митця. Це вада і самоосвітня, і освітня – все чекаю, коли ж у програму введуть курс Contemporary art.

Чотири:

Колонка ні про що

Це просто Матриця якась! :)

П'ять:

Книжки версус Е-книжки

Тема не наво, як уже писали в коментарях. Але тут я почула (!!!!) індивідуальний голос того, хто це все діло писав. За цей рідкісний факт готова закрити очі на шерохуватості та решту.

Шість:

Про лялькові будиночки Нової Воздвиженки

Мені дуже спо. Можна цю колонку вивести з площини "бабло" в якісь альтернативні простори, та загалом написано ок. Перевага цієї колонки над рештою: тут очевидно виписана вже не раз і не два помислена думка з уже усвідомленим висновком.

Сім:

Про цвинтарі

Чорнушка. І тема незвичайна.

Вісім

Наболіле про книгарні

Мені сподобалося – тут теж чути особливий голос.

Загальна порада всім мученикам спецкурсу: спочатку думай, потім пиши.

Пост Скриптум: Передаю пламєнний привіт усім студентам, які забили болт.

П.П.С. Тих, хто хворіє з температурою, цей привіт не стосується.